ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ
“Цілком таємно.
Особлива папка.
Особисто №11 177/151.
Тов. Брежнєву, Андропову, Гришину, Громико, Кириленку, Косигіну, Кунаєву, Пельше, Романову, Суслову, Тіхонову, Устінову, Черненку, Щербицькому, Алієву, Горбачову, Демічеву, Кузнецову, Машерову, Пономарьову, Рашидову, Соломенцеву, Шеварднадзе, Долгих, Зимяніну, Капітонову, Русакову.
Додаток №6 до пункту 151 протоколу №177 засідання Політбюро ЦК КПРС від 27 грудня 1979 року.
ПРО ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАШОЇ АКЦІЇ ЩОДО АФГАНІСТАНУ
У нашій пропагандистській роботі – у пресі, по телеба¬ченню і радіо – щодо акції допомоги, яку надав Радянський Союз на прохання Демократичної Республіки Афганістан для відбиття зовнішньої агресії ке¬руватися наступним:
- У зовнішній пропагандистській роботі опиратися на постанови, які містять¬ся у зверненнях афганського керів¬ництва до Радянського Союзу щодо надан¬ня військової допо¬моги та на повідомлення ТАРС.
- Наголошувати на тезі, що скерування в Афганістан об¬межених радянських військових котингентів відбувається з єдиною метою – надання народові та уряду Афганістану допо¬моги та сприяння у боротьбі проти зовнішньої агресії. Ця акція не має іншої мети.
- Звертати особливу увагу на те, що у результаті зовнішньої агресії, поширення зовнішнього втручання у внутрішні афганські справи, виникла загроза для завоювань Квітневої революції, для суверенітету та незалежності нового Афганістану. У цих умовах Радянський Союз відгукнувся на прохання допомогти у відбитті зовнішньої агресії, яке уряд ДРА висловлював протягом двох років, керуючись, зокрема, радянсько-афганською Угодою про дружбу, добросусідство та співпрацю.
- Прохання уряду Афганістану та його задоволення Радянським Союзом – це справа тільки двох незалежних держав – СРСР та ДРА, які самі регулюють свої відносини... Їм, як і будь-якій державі-члену ООН, належить право на індивідуальну та колективну самооборону, що передбачено в ст. 51 Статуту ООН.
- При висвітлені змін у керівництві Афганістану наголошувати, що це – внутрішня справа афганського народу, опиратися на заяви, оприлюднені Революційною радою Афганістану.
- Давати тверду та аргументовану відсіч будь-яким можливим інсинуаціям щодо радянського втручання у внутрішні афганські справи. Підкреслювати, що СРСР не мав і немає ніякого відношення до змін в уряді Афганістана...”.
<зміст>
<назад>